мислі про сайти

Як тільки я догнав зрозумів основи сайтобудування, я відразу розпочав впевнено робити купи сайтів, які далі ніж мій вестерн діджітал (марка жосткого диску, тобто вінчестера) не поширювалисю. В хронологічному процесі, мої абміційні плани всеж-таки реалізовувались у мережі інтернет. Насправді, я мав купу сайтів, з яких реально мені шкода лише за одним. Він хостився на новому і страшно перспективному тоді сервері atlas.ua.

Перспектив його хватило рівно на пів року - тобто, часу за який я зміг більш-менш його привести в людський вигляд, зробити оригінальний дизайн і дуже модні самі різноманітні скрипти. Ну, і звісно - моя горідість статті та перші спроби зробити розділ "запитання священику", де я навіть відповів десь на три-чотири листи читачів. Потім, враз сайт не дозволили оновлювати, а потім він взагалі зник.

В таких випадках найбільше люди втрачають не стільки сам матеріал чи кошти потрачені на те все, скільки інтузіазм та натхнення. Бо ж потрібно було все це закачувати чи створювати наново. Але я не з таких. Мало того, що інтернету в мене у той час ще не було, як сталася трагедія справді важлива. Посипався той самий вестерн діджітал, при чому так несподівано, що я втратив все, що мав чи зробив за два роки!

Це мене не лише не розчарувало у подібній роботі, але навпаки - техніка зробила мені виклик ))) . У жорстокому двобої злилсь дві сили - машини та я. Отож, я і далі продовжував вести невидиму боротьбу з машинами, інтернетом та пхепе та ява скриптами, показуючи їм людську довершеність ;) Так йшли тижні, місяці та роки.

2006 рік. Я автор одного з найвідоміший православних сайтів, який я вже не веду. За моїми плечами не одна недоспана ніч, у котрій я розбирався з найдивнішими та незрозумілими мені кодами.

Сьогодні, у календарі було написано, що можна святкувати день інтернету. Я не думаю, що це насправді варто робити. Для мене днем інтернету та святом є кожен день, коли я чую приємний свист модему, а копм повідомляє мене, що "соединение установлено" )

Про те, сьогодні хотілося б згадати три реально можливих до "реанімації" сайти, на яких я виріс як веб-конструктор. Два сайти - залишались в мене на копмі локально, а третій - так і залишався висіти на Geocities.com всі ці роки. Покинув я його тому, що на той час уже було вичерпано ліміт місця. А два наступних закрились автоматично, оскільки я не зміг їх вчасно оновити, що передбачували умови сервера. Отож, просто заливаю їх як є, без кардинальних змін. Може колись покопаюсь, та повириваю неробочі лічильники і мертві лінки. Але поки -це не так актуально.